Валентина Буренко – Завідуюча відділом науково-дослідної роботи НІКЗ «Качанівка»

«Мистецьке літо в Качанівці 1838 року»

До 180 – річчя перебування в Качанівці М.І. Глінки, В.І. Штернберга, В.І. Забіли та М.А. Маркевича

Зусиллями трьох поколінь Тарновських у далекій від столиці забутій провінції створено справжній культурно-мистецький осередок, неповторне архітектурно – художнє середовище, що поряд із щирою гостинністю господарів перетворило Качанівську садибу на справжній духовно – естетичний центр України. Саме тут творили, закохувались і знаходили душевний спокій численні таланти: музиканти, письменники, художники. Альбом почесних гостей Качанівки налічує 608 автографів. І всі відвідувачі знаходили тут не лише дах над головою, а й затишок, турботу, якою власники оточували всіх, а також належні умови для творчої праці та відпочинку.

Одним з почесних гостей садиби, яка в той час належала Григорію Степановичу Тарновському був Михайло Іванович Глінка, вже досить відомий на той час композитор, з 1837 року на посаді капельмейстера Придворної півчої капели. А в 1838 р. за наказом імператора Миколи І композитор вирушає на Україну для набору півчих.

З другої половини 17 ст. при російському дворі вкоренилася традиція набирати півчих до Придворної капели і головних храмів саме в Малоросії. Причину слід шукати не лише в тому, що Україна здавна славилася достатком хороших голосів, а в тому, що довгий час вона була найважливішим «постачальником» нових музикально – художніх ідей богослужебного співу для Росії. То ж і Михайло Іванович весною вирушає на Україну для набору співаків.

Садиба в Качанівці знаходилась саме в центрі окресленого простору – приблизно 200 – 250 км від його північної, західної, східної і південної границь. Тому слова з «Записок» Глінки про те, що він обрав «центром своїх операцій Качанівку» слід сприймати не лише в біографічному і діловому, але і в конкретно – географічному сенсі.

Композитор подорожував по Україні і здійснював тривалі зупинки в різних містах, слухаючи хори церковних співаків. З відібраними хлопчиками повертається до Качанівки, де майже безвиїзно пробув близько трьох місяців. В Качанівці Глінку радісно зустрів його однокашник, наш земляк, історик Микола Андрійович Маркевич, з котрим вони вчились разом у благородному пансіоні в Петербурзі і який був поміщиком сусіднього з Качанівкою маєтку – Турівка (на сьогодні село Згурівського р-ну Київської обл.). На пам’ять про цю зустріч Глінка вписав в альбом Маркевича створений тут же романс «Где наша роза» з авторським написом «Качановка 24 июня 1838 года. Старый товариш Глинка». Тоді ж був написаний романс «Ночной зефир».

Тут же був художник В.І.Штернберг, який щоліта відпочивав у Качанівці. Приїхав і сусід, поет Віктор Забіла, який проживав в цей час на хуторі неподалік від Качанівки в с. Кукуріківщина (на сьогодні село Борзнянського р-ну Чернігівської обл.) Два його вірші «Гуде вітер» і «Не щебечи, соловейку» були покладені Глінкою на музику і виконувались тут же в Качанівці. Розповідаючи про відвідувачів Григорія Степановича в Качанівці, Глінка згадує про В. Забілу: «Забіла був надзвичайний майстер перевтілення, особливо добре він показував сліпців. Перший скрипаль (Г.С. Тарновського) якось від однієї з вистав увійшов у такий захват, що вигукнув : «Это, сударь мой, волшебство, совершенный антик!» Господар, який говорив такою ж ламаною мовою, як і перший його скрипаль, був надзвичайно акуратний, і всі наші розваги і сюрпризи обов’язково закінчувалися до півночі або й раніше, причому господар ввічливо розкланювався і гості розходилися». Що не заважало гостям після того, як господар залишав їх, віддаватися тим розвагам, які в товаристві Глінки були найбільше їм по душі, тобто музиці й співам. Далеко за північ затягувались дружні розмови, музика, співи в оранжереї Глінки та його друзів М. Маркевича, П. Скоропадського, В. Забіли, В. Штернберга. Особливо любили співати українські пісні, а Петро Скоропадський радував усіх чудовим виконанням чумацьких пісень.

У нотатках Глінки є таке: «У меня в оранжерее собирались Маркович, П. Скоропадский, Забила и Штернберг. Появлялся Палагин со скрипкою, Яков с контрабасом и виолончелист; играли русские и малороссийские песни, представляли в лицах и беседовали дружески иногда до трех и четырех часов полуночи, к некоторой досаде акуратного хозяина. Этисцены повторялись часто, и Штернберг удачно изобразил наши сходки….».

Дійсно є малюнок В. Штернберга «Музичні сходки», на якому зображені сам художник, В. Забіла, Д. Палагін, Г.Д. Тарновська, Г.С. Тарновський, М. Маркевич, П. Скоропадський, кріпосний віолончеліст Тарновського і М. Глінка. Атмосферу творчості, що склалася на той час також передає робота Штернберга «В Качановке, имении Г.С. Тарновского». Вона датована самим автором 27 липня 1838 р. На звороті картини є наклейка з написом "Картина художника Штернберга. Писана в 1838 році в маєтку Г.С. Тарновського "Качановке" Чернігівської губернії. Кімната ця була робочим кабінетом М.І. Глінки. За столом сидять: Глінка - за партитурою "Руслан і Людмила" і історик М.А. Маркевич, зайнятий скороченням тексту балади Фінна. За мольбертом сам художник, а позаду власник "Качановки".

Так, в Качанівці, зібрались молоді освічені люди, які доповнювали один одного представляючи всі музи.

В Качанівці композитор розпочинає плідно працює над оперою. Підтвердженням цього є спогади композитора в «Записках»: «В портфеле моем нашлось два №, приготовленные (не знаю когда) для «Руслана»; Персидский хор - «Ложится в поле мрак ночной» - и Марш Черномора, обе эти пьесы слышал я в первый раз в Качановке; они были хорошо исполнены, в Марше Черномора колокольчики заменили мы рюмками, на которых чрезвычайно ловко играл Дмитрий Никитич Палагин».

У роботі над текстом «Балади Фінна» Глінці допомагав М.А. Маркевич. Ось як згадує про це сам композитор: «… Маркович помог мне в балладе Финна: он сократил ее и подделал столько стихов, сколько требовалось для округления пьесы. Мне очень памятно время, когда я писал балладу Финна: было тепло, собрались вместе я, Штернберг и Маркович. Покамест я уписывал приготовленные уже стихи, Маркович грыз перо, нелегко ему было в добавочных стихах подделываться под стихи Пушкина…. Когда баллада была кончена, неоднократно я ее пел с оркестром».

Час, проведений в Качанівці, збіг швидко. Шануючи гостинність господарів М. Маркевич, В. Забіла і В. Штернберг написали «Гімн господарю», який М. Глінка виконав на прощальному вечері. В ній звучать слова подяки господареві.


«Прекрасен, о хозяин милый.
Очарователен твой дом:
Какой живительною силой
Для нас исполнен твой прием.
Тебе с гармонией от чувства
Дает поэзия привет.
Благодарит тебе искусство
И яркий живописи свет.
Глянь как радостны все лица
Пусть кипит вино струей
В честь тебя и вас девицы
И хозяйки дорогой!
Пусть Качановка золотая
И твой тенистый темный сад
Красуются, как угол рая.
В них было столько нам отрад...»

На пам'ять про перебування в Качанівці Глінка, Маркевич і Штернберг, залишили в сімейному альбомі Тарновських свої схрещені підписи. Качанівський період відіграв велику роль в їхньому житті та творчості. Адже саме в цей час були створені твори, слава яких не гасне до наших днів.

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района