Валентина Фабриченко – організатор екскурсій І-ї категорії НІКЗ «Качанівка»

Композитор – цілитель (до 205 річниці від дня народження)

Славетну сторінку в історії української культури відкрив Семен Гулак-Атемовський як композитор, оперний співак, драматург, творець української опери.

Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 4 лютого 1813 року в містечку Городище колишньої Київської губернії(нині Черкащина). Закінчивши повітове духовне училище, він продовжив здобувати освіту у Київській духовній семінарії, де навчався його середній брат Павло. У Семена бав чудовий голос. Тому київський митрополит Є. Болховитонов дав розпорядження зарахувати С. Гулака-Артемовського до хору, що співав у Софіївському соборі та Михайлівському Золотоверхому монастирі.

Раптова смерть батька у 1829 році вразила Семена. На нього навалилася іще одна біда. У зв’язку з мутацією голосу його звільнили з хору, а потім відрахували і з училища, давши таку характеристику: «Учень вищого відділення Київського духовного повітового училища С. Гулак-Артемовський поведінки чесної, здібностей не худих, але по ліності рідко з’являвся в училищі». Це було влітку 1830 року і тут на допомогу прийшов митрополит. Він дав вказівку зарахувати Семена до складу хору київського вікарія,що співав у Михайлівському монастирі. Саме тут сформувався і розвинувся в Гулака-Артемовського голос,який так вразив Глінку.

У 1838 році в житті Гулака-Артемовського сталася важлива подія, що визначила його подальшу долю. Його спів почув композитор Михайло Глінка, який якраз приїхав в Україну для набору співаків для Придворної капели. Послухавши Семена і поспілкувавшись з ним, Глінка вирішив допомогти юнакові, якому вже йшов двадцять п’ятий рік, визначити його життєву дорогу. До того ж композитору стало відомо, що Семен Степанович не хоче присвячувати життя церковній справі. І Михайло Глінка звернувся до нового митрополита Київського і Галицького Філарета з проханням відпустити С. Гулака до Придворної імператорської капели. Митрополит не міг відмовити, бо був наказ Миколи 1 сприяти Глінці у пошуках талановитих співаків. У свідоцтві, яке було видане перед від‘їздом, сказано, що пред’явник цього документа «учень середнього відділення Київської духовної семінарії, Семен Гулак-Артемовський, єпархії Київської, містечка Городище, померлого священика Стефана син… навчався у нижньому і вищому відділеннях Київського духовного повітового училища, протягом 4 років навчався латинської і грецької мов, російської і слов’янської граматик, розширеного катехізису, священної історії, арифметики, географії, церковного статуту і мовного співу».

Семен Гулак-Артемовський вперше приїздить до Качанівки влітку 1838 року у 25-річному віці разом з Глінкою. Початок його творчого шляху тісно пов’язаний також з перебуванням у садибі одночасно з великим художником-пейзажистом Штернбергом та поетом Забілою. Цей на перший погляд малозначущий факт перебування в Качанівці став першим кроком на його шляху до вершини світової слави. В Качанівці Глінка для Гулака-Артемовського поклав на оркестр елегію Й.Генішти «Шуми, шуми.» на вірші Пушкіна, яку ще зовсім молодий співак виконував в місцевий церкві.

В.І.Штернберг, який гостював у цей період в садибі, малює картину «Гра в піжмурки», де серед інших портретів глядачів є і портрет Михайла Глінки.

З Качанівки Михайло Глінка разом з Гулаком-Артемовським поїхали до Петербурга, де уклали контракт з імператорською оперою. Михайло Іванович продовжував підтримувати свого учня, добився його включення до складу виконавців опери «Руслан і Людмила».

Успіхи молодого українця були разючі. На одній з вечірок на квартирі композитора приймається рішення відправити Семена Гулака-Артемовського на навчання до Італії. У 1839 році М.Глінка, П.Степанов, В.Волконський влаштовують благодійний концерт, а гроші за нього дають співакові для навчання у Парижі та Флоренції.

Співак блискуче виконав партії в операх «Лючія ді Ламмермур», «Доніціанті», та «Беатріче ді Тенда» в Берліні. На Флорентійській оперній сцені він виступав лише один сезон, а потім повернувся до Петербурга, де як соліст імператорської опери впродовж 22 років виступав на сцені і виконав понад 50 партій переважно з італійського репертуару.

На одній із вистав був присутній Тарас Шевченко, який пізніше писав у листі в Качанівку до Григорія Тарновського з цього приводу: «А ось що шкода, що Ви сю зиму не приїхали, у нас була виставка в Академії і дуже добра. А тепер через день дають «Руслана і Людмилу». Так що то за опера так ну!, а надто як Артемовський співа Руслана, то так, що аж потилицю почухаєш – далебі правда! Добрий співака, нічого не сказать».

Семен Гулак-Артемовський високо цінував дружбу з Т.Г.Шевченком. як стверджують дослідники, сам Гулак і Шевченко зустрілися в перші роки перебування Семена Степановича в Петербурзі. Ще в 1839 році Шевченко виконав аквареллю з натури портрет С.С.Гулака-Артемовського. Незважаючи на заборону влади, Гулак-Артемовський листувався з поетом на засланні, переказував йому гроші – нібито оплату за написаний Шевченком його портрет.

Повернувшись із заслання, Шевченко багато вечорів проводив в сім’ї Семена Степановича, де читав свої вірші. Тоді ж Тарас Шнвченко опублікував багато спогадів про зустрічі з Гулаком-Артемовським в «Журналі». Дуже важко переживав смерть поета Семен Степанович. 27 трааавня 1861 року відбувся концерт, присвячений пам’яті Шевченка. Зароблені гроші були відправлені родичам покійного. Гулак виконував на вечорі улюблені пісні Тараса. Сценічний репертуар і клопітка робота в театрі сприяла виявленню його композиторських здібностей. У 1862-1863 роках він написав лірико-комічну оперу «Запорожець за Дунаєм». Сюжет твору підказав йому М. Костомаров. Прм’єра відбулася в 1863 році у Маріїнському театрі Петербурга, наступного року – у Большому театрі в Москві. Партію Карася виконував сам композитор. Однак через утиски української культури з боку уряду царська цензура майже 20 років забороняла постановку опери. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного мистецтва.

7 грудня 1865 року дирекція театрів звільняє Семена Степановича через втрату голосу і була призначена пенсія. В Москві Гулак-Артемовський захопився модним на той час на Заході спіритизмом, від предків-козаків він успадкував дар характерника-цілителя. Ще в Петербурзі співакові вдалося отримати офіційний дозвіл на таку діяльність.

У Москві С.Гулак-Артемовський оселився біля церкви Різдва у невеликому двоповерховому будиночку. Поголос про лікувальні сеанси колишнього уславленого співака ширилися з кожним днем. Процес лікування відбувався так. Семен Степанович запрошував до свого кабінету кількох хворих, просив їх звернутися по допомогу до Бога. Потім він піднімав над пляшками з водою руки і стояв так хвилин з п’ятнадцять. Після цього запитував пацієнтів про їхні відчуття. Одних кидало в жар, інші скаржились на озноб, когось уражав сильний біль. Цілитель просив їх зосередитися на своїх відчуттях, піднімав угору руки пильно дивлячись на присутніх. Дехто починав плакати, інші вмить засинали, багато хто стогнав. Сеанс тривав хвилин двадцять, після чого, всім давали випити зарядженої води. Після закінчення сеансу кожен пацієнт одержував флакон із зарядженою водою, яку цілитель радив пити як звичайний чай, категорично забороняючи вживати спиртне. Крім води, він заряджав і деревну олію, якою рекомендував змащувати хворі місця на шкірі. Лікував Гулак-Артемовський і своїм диханням, легенько дмухаючи на хворе місце. Багато з пацієнтів одужували на першому ж сеансі, іншим доводилося відвідувати цілителя тривалий час.

Дві третини відвідувачів були прості селяни, з котрими він поводився, як дбайливий батько. Біля його оселі завжди була велика і строката юрба людей. Розмовляючи з хворими, Семен Степанович читав уголос з Євангелія, постійно промовляючи: аби вилікувати тіло людини, необхідно вилікувати душу. Коли пацієнт намагався віддячити, він відхиляв: «Це не мистецтво, а дар,- казав він,- і я не маю права брати за нього винагороду.» Він практикував понад 10 років, зцілив тисячі невиліковних хворих.

Пам’ятав Семен Гулак-Артемовський своє походження, знав історію України, не цурався на чужині рідної мови. Семен Степанович мріяв про Українську державність. Працював над Конституцією ідеальної країни, текст якої велів покласти собі в труну.

Помер Семен Гулак-Артемовський у квітні 1873 року від запалення легень, похований в Москві на Ваганьковському кладовищі. З часом його могила була забута. Тільки завдяки старанням артистів Московського музичного театру ім. К.Станіславського місце його поховання було знайдено і відновлено. На могилі встановлена колона із вазою зверху. На колоні з одного боку нанесені ім’я, дати народження і смерті, а з другого – напис: «Композитор, співак, автор опери «Запорожець за Дунаєм».

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района