Всі публікації.

Біляшівський, фото

- Видатний археолог минулого -

до 140 річчя від дня народження

На кінець ХІХ ст. в Україні археологія як наука переживала період свого становлення. Ця справа трималась в переважній своїй більшості на плечах ентузіастів при фінансовій підтримці приватних осіб. Багато археологів, імена яких на кін. ХІХ – поч ХХ ст. не зходили з вуст всієї наукової інтелігенції, на сьгодні є забуто. Але залишились і такі імена які були вписані золотими літерами в сьогоднішню наукову археологію, стали напівлегендарні у свідомості молодих археологів сучасності.

Серед чільної когорти цих зубрів археологічної думки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. заслуговує на особливу увагу постать Миколи Федотовича Біляшівського, людини яка цікава нам не лише своїм вагомий вкладом в археологічну думку свого часу, а й тим що саме він відвідував нашу Ічнянську землю, гостюючи у відомих меценатів і колекціонерів Тарновських.

Біляшівський, пам'ятник

Микола Федотович Біляшівський народився 24 жовтня 1867 року в місті Умань. Змалку почав захоплюватись спочатку нумізматикою, а згодом - археологією. Початкову освіту здобув у Київський 2-й гімназії, яку закінчив 1885 року. Цього ж таки року влітку здійснює разом з двоюрідним братом першу свою розкопку на Китаївському (поблизу Києва) могильнику. Це був початок його археологічної кар'єри. Восени, знову ж таки 1885 р., він вступає до університету св.Володимира на юридичний факультет, хоча замість систематичного відвідування лекцій на своєму факультеті постійно відвідує лекції (заняття) на історико- філологічному. Микола Федотович із захопленням слухає лекції професорів Антоновича та Прахова. Саме в цей час він остаточно вирішує для себе займатись виключно археологією. І вже в 1887 р. на запрошення професора Антоновича приймає участь у розкопках, а через два роки, тобто 1889 р., він розпочинає самостійну роботу.

У пошуках матеріалів для задоволення своєї “розкопкової” пристрасті він здійснює 1890 року Біляшівський здійснює подорож правим берегом Дніпра. Ось як пише про це в своїх споминах сам Микола Федотович: “Влітку 1890 р. я зробив екскурсію пішки по правому березі Дніпра і дійшов до устя Росі. Зоставшись в с.Пекарях я знайшов там у селян багацько старовини переважно князівської доби, яка походила з городища “Княжа гора”. Обслідуючи городище й почувши яку силу старовини знаходять там селяни... я постановив конче розкопати городище. Повернувшись до Києва, я поділився з своїми враженнями з редакцією “Київської старовини”. Тут було постановлено звернутись за грошовою допомогою до відомого збирача української старовини Василя Васильвича Тарновського (авт.-(молодшого). Він згодився. Дозвіл власника с.Пекарів Я.В.Тарновського – дядька В.В.Тарновського, теж було одібрано і в 1891 році я й почав розкопки.” Слід зазначити, що Біляшівський був знайомий з В.В.Тарновським досить давно. Тарновський був знайомий з його батьком, діти Тарновського часто бували в будинку сім'ї Біляшівських.

Біляшівський, барильєф

Зацікавленість В.В.Тарновського археологією і, зокрема, розкопками на Княжій горі, дозволило Біляшівському остаточно ствердитись як археологу. Завдяки цим розкопкам він отримує славу і визнання. Самі розкопки тривали протягом двох років (1891 і 1992) і значно поповнили фонди колекції В.В.Тарнорвського. На Княжій горі було знайдено золоті і срібні прикраси вироби із заліза і кераміка княжої доби. Були відкриті залишки літописного міста Родень, що був зруйнований монголо-татарським нашестям.

Восени 1992 р. М. Ф. Біляшівський залишає розкопки і їде до Москви, працює в Архіві Міністерства юстиції і стає вільним слухачем природничого факультету Московського університету. Молодого вченого помітили і в Москві, йому запропонували посаду завідуючого Архівом фінансового управління Царства Польського при Варшавський казенній палаті. Коли справу було вирішено, він перед від'їздом до Польщі влітку 1893 р. відвідує Київ і садибу В.В.Тарновського - Качанівку. Свої враження від перебування в садибі Микола Федотович залишає в своїй автобіографії: “Частину літа провів у себе на хуторі, а потім поїхав до В.В.Тарновського в його Качанівку. Тут я вперше побачив як живуть великі пани, побачив палац, побачив парк...”

З від'їздом до Варшави зв'язки між Тарновським і Біляшівським не припинилися. Будучи досить пристрасними колекціонерами, вони радились між собою, давали інформацію про свої нові знахідки.

Біляшівський, могила

Поєднувала цих двох видатних постатей і пам'ять про славетного сина українського народу Т.Г.Шевченка. Вони разом збирали твори, речі, які стосувались Кобзаря, і тим самим формували і доповнювали Шевченківську колекцію В.В.Тарновського. Сам Тарновський просив Миколу Федотовича купити твори Шевченка, які з тих чи інших причин не видавались в Росії. В свою чергу, Біляшівський був членом об'єднаного комітету з будівництва пам'ятника Тарасу Григоровичу. В 1902 р. Микола Федотович, будучи вже директором Київського історичного музею і, залишаючись ним до кінця життя, організовує виставку літературних і малярних робіт Т.Г.Шевченка.

Помер видатний археолог 21-го квітня 1926 року, зоставивши по собі свої знахідки і добру пам'ять нащадків.


Старший науковий співробітник НІКЗ “Качанівка” Шевченко Тарас Михайлович.

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, Буренко, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района