Історія « кімнати-ліхтарик»..

На другому поверсі качанівського палацу є кімната «ліхтарик» (через готичні віконця із кольорового скла), в якій жив і працював протягом трьох років ( літо 1836-1838) молодий художник Василь Іванович Штернберг(1818-1845 р.р.). Постійно проживаючи в садибі Григорія Степановича Тарновського, В.Штернберг буває в навколишніх містах і селах України, де замальовує численні ярмарки, весілля, різноманітні сцени з буденного життя українського селянства. Під час перебування в Україні художник написав такі відомі картини: «Ярмарка в Ічні», «Вітряк в степу», «Пастушок», «Вид на Поділ у Києві», «Вулиця в селі», «Садиба Тарновського в Качанівці», «Біля шинку». Академія мистецтв нагородила художника Золотою медаллю за картину «Освячення пасок у Малоросії», що дало йому можливість поїхати за кордон. Влітку 1838 року разом зі В.Штернбергом в Качанівці гостювали М.Маркевич, В.Забіла, М.Глінка. В кімнатах при оранжереї, де жив Глінка, за участю В.Забіли, М.Маркевича, Василя Штернберга під супровід кріпосного оркестру відбувались музичні вечори, так звані «музичні сходки», які затягувались далеко за північ. Глінка згадує: «У мене в оранжереї збирались Микола Маркевич, Павло Скоропадський, Віктор Забіла, Василь Штернберг. З’являвся Палагін зі скрипкою, Яків з контрабасом і віолончеліст ; грали пісні, розмовляли дружньо, іноді до третьої і четвертої години ранку, до деякої прикрості акуратного господаря. Ці сцени продовжувались часто, і Штернберг вдало зобразив наші сходки…». Кілька своїх досить відомих сюжетів, в тому числі «Нічна музична сходка», художник подарував Глінці. Саме для композитора була написана картина «Гра в піжмурки», де серед інших портретів глядачів знаходиться портрет маестро. Атмосферу творчості, яка склалася в садибі на той час, передає робота Штернберга «Глінка в Качанівці», де в одній з кімнат палацу зображені композитор, М.Маркевич, який працює над «Баладою Фінна», сам художник і господар садиби Г.С.Тарновський. Не тільки образ Глінки зберіг для нас майстер пензля, а й образ Віктора Забіли, портрет якого був написаний тоді ж у Качанівці. Цінність портрета в тому, що це єдине прижиттєве зображення українського поета-романтика. В середовищі Тарновських Штернберг знаходився досить часто, особливо взимку, коли вони приїздили у столицю, де мали власний будинок. Художник був палко закоханий в одну з племінниць Г.С.Тарновського – Емілію. Про цей факт згадує тарас Шевченко в автобіографічній повісті «Художник». Василь Штернберг, в свою чергу, намалював кілька портретів Т.Шевченка, коли той навчався в Академії мистецтв, а перед від’їздом за кордон виконав цікавий офорт «Кобзар з поводирем», фронтиспис до «Кобзаря» Т.Г.Шевченка, виданого 1840 року. Деякі дослідники вважають, що саме через В.Штернберга Тарас Григорович Шевченко познайомився з родиною Тарновських, з якою підтримував дружні стосунки все своє життя. Прожив художник всього 27 років. Помер в Італії від сухот, де продовжував навчання як пенсіонер Академії мистецтв. Доторкнувшись пензлем до славної історії України, Василь Іванови Штернберг залишив світові багато високохудожніх творів, сприяючи цим самим розвиткові реалістичних тенденцій українського живопису.
Олена Трохименко, організатор екскурсій
Національного історико-культурного
заповідника «Качанівка»

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, Буренко, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района